Про що розповів струмок
Ось чисте джерело, що пробивається з-під великого каменя.
- Послухайте-но, ви, маленькі жваві хвильки, розкажіть мені: чому ви так поспішаєте, куди й звідки біжите? Де ви були досі й що робили? - запитав камінь.
- Ми, - сказали перші дві краплі, - були сніжинками...
- Ми були двома градинками, - забелькотіли інші краплі...
- А ми були двома росинками й напоїли спраглу конвалію, - обізвалися ще дві.
- Ми носили кораблі на морі; ми напоїли спраглого і врятували йому життя; ми обертали млинове колесо, нас спінював пароплав; ми були солодким соком у вишнях, ми – смачним вином, ми – ліками, ми – отрутою, ми – молоком... – дзвеніли одна за одною прозорі крапельки...
- О, не думай, що ми нічого не робимо, - зажебоніли всі краплини разом.
- Ми ніколи не знаємо спокою. Напрацювавшись досхочу і в хмарах, і у траві, і в місті, напоївши мільйони рослин, тварин і людей, ми поспішаємо в річку, а тоді - у широке безкрає море...
Промені сонечка пригрівають нас і перетворюють у легкий туман. Піднявшись високо, ми стаємо хмарами й линемо по небу...
За К. Ушинським
Комментариев нет:
Отправить комментарий